Тренінгове заняття для учнів 8 - 9 класів"Агресії та булінг в учнівському середовищі. Попередження проявів цькування та конфліктних ситуацій."

 Тренінгове заняття підготувала класний керіник 9 класу Бортнік Ю.В.

Тема:   Агресії та булінг в учнівському середовищі. Попередження проявів цькування та конфліктних ситуацій.

Мета.  Ознайомити з поняттям булінгу та конфлікту в освітньому середовищі, його видами та проявами; розвивати  навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування; сформувати знання та навички учнів щодо попередження проявів буллінгу та правил безпечної поведінки. Навчити  учнів  користуватися своїми правами в різних ситуаціях, виховувати почуття відповідальності за свої вчинки; дослідити проблематику насильства в суспільстві щодо неповнолітніх й розробити ефективні шляхи вирішення цієї проблеми;

План проведення заходу

 І.Лекторій. Визначення поняття насилля та конфлікту серед підлітків.

ІІ. Психодіагностика агресивної поведінки учнів. Тест  «Оцінювання індивідуальної агресивності»

 ( за адаптованою методикою А. Асінгера)

ІІІ. Практичне  заняття з елементами тренінгу «Попередження проявів агресії та булінгу».

ІV. Перегляд тематичного відеофільму. Аналіз конкретних навчальних ситуацій з подальшим обговоренням.

V. Розробка  пам'ятки  щодо  протидії булінгу.

 

                                                                                                              Епіграф

                                                                    Кожного разу, коли тобі чого-небудь

 дуже хочеться зробити , спинись і поміркуй: чи

добре те, чого тобі так хочеться. (Л. Толстой)

         Насильство в освітньому середовищі має різний характер і природу. Воно може проявлятися як у формі одноразових, так і в вигляді систематичних дій. Але ці дії завжди завдають шкоди психічному та фізичному здоров’ю всіх учасників/учасниць цього процесу. Виявити випадки насильства в закладі освіти достатньо важко. Передусім тому, що насильство відбувається переважно в місцях, де відсутній контроль і нагляд дорослих. До того ж і потерпілий, і спостерігачі воліють не повідомляти нікого про випадок, щоб їх не вважали «ябедником/ябедницею» або через страх зізнатись.

           Найнебезпечнішим є повторюваність випадків насильства в освітньому середовищі. Саме систематичні насильницькі дії є булінгом або цькуванням. Термін «булінг» походить від англійського слова «bully», тобто хуліган, забіяка, задира. Булінг (цькування) – це діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками: 

       По-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи; 

        По друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого; 

         По-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у 2 фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо; 

           По-четверте, відсутність розкаяння у кривдника. Варто пам’ятати, що булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно – потрібно втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.

             Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп. Для конфлікту як способу взаємодії характерним є: По-перше, його не регулярність та випадковість (відсутністю злого умислу); По-друге, баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціальнопсихологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку тощо; По-третє, спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль сторін конфлікту на його вирішення. Ми розглянемо два приклади. Один з них свідчить про те, що між хлопцями виник конфлікт, а другий – демонструє булінг (цькування).

      Ми розглянемо два приклади. Один з них свідчить про те, що учнями виник конфлікт, а другий – демонструє булінг (цькування).

1.  Конфлікт 

Павло, учень 7 класу, під час перерви обідав у їдальні, а коли зайшов у клас, щоб готуватися до уроку, побачив, що Сашко та  Іван кидаються його пеналом. Павло обізвав хлопців лайливим словом і сказав негайно віддати пенал. Сашко, який в цей момент тримав пенал в руках, замість того, щоб віддати Павлові, кинув його у сміттєвий бак. Павло за це грубо висловився щодо Сашка. Між хлопцями зчинилася сварка. 

2. Цькування.

 Вадим, учень 2 класу, вже довгий час чує образливі слова від однокласниці, яка майже щодня називає Вадима «бовдуром». Хлопцеві це дуже образливо. Він спочатку намагався стримуватися, не звертати уваги, але потім також почав говорити образливі слова дівчині, а іноді навіть виникали бійка між цими дітьми.

(Обговорення та аналіз поданих ситуацій з учнями).

                                                        Коло цькування

     За даними відомого психолога Дена Ольвеуса, існує так зване коло цькування, в якому учні  беруть участь в цькуванні, або спостерігають за ним в якості виконавців ролей в так званому колі булінгу: 

А. Учень, над яким знущаються – жертва (мішень). 

Б. Учні, які знущаються (булер, кривдник) – починають і лідирують в цькуванні. 

В. Послідовники або поплічники – позитивно ставляться до знущань і беруть активну участь в них, але зазвичай не є їх ініціаторами та не грають лідируючу роль. 

Г. Спостерігачі-прихильники – активно та відкрито підтримують знущання, наприклад сміхом або приверненням уваги до ситуації, але вони не включаються в них. 

Д. Спостерігачі-пасивні прихильники. Цим учням подобається знущатися, але вони не показують явних знаків підтримки. 

Е. Байдужі спостерігачі – не залучаються до процесу знущання та не займають певну позицію. Вони можуть думати: «Це не моя справа» або «Подивимося, що станеться». 

Ж. Пасивні захисники не люблять знущання і вважають, що повинні допомогти, учню, над яким знущаються, але нічого не роблять. 

З. Активні захисники не люблять знущання, допомагають або намагаються допомогти учневі, над яким знущаються.

      

       

          Коло цькування демонструє, що спостерігачі, які знаходяться на початку процесу на нейтральних або протестуючих позиціях, мають властивість зсуватися вліво, в сторону Кривдника (булера). Це відбувається за законами психологічного захисту. Коли допомога ззовні не приходить, людина захищається, відкидаючи власні людські якості (співчуття, жалість). Тому розімкнути коло цькування може тільки дорослий.

ІІ. ПСИХОДІАГНОСТИКА АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ.

ТЕСТ «ОЦІНЮВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ АГРЕСИВНОСТІ»

 ( за адаптованою методикою А. Асінгера)

Щоб оцінити індивідуальну агресивність кожного з вас проведемо тест.

ТЕСТ ВИЗНАЧЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ

Інструкція: учень має дати відповідь «так» чи «ні» на наступні запитання.

Чи терпляча ти людина?

Чи впевнений ти в пріоритеті сили над логікою?

Чи вважаєш, що оточуючі заздрять тобі з того чи іншого приводу?

Чи важко тобі утриматись від сварки, якщо ти з кимсь категорично не згодний?

Чи подобається тобі робити щось на зло іншим?

Чи буваєш ти неввічливим у тих чи інших ситуаціях?

Чи любиш ти читати детективи, дивитись бойовики та фільми жахів?

Чи подобається тобі кепкувати з інших, бути критичним і саркастичним?

Чи є поруч з тобою людина, яку ти по – справжньому ненавидиш?

Чи буваєш ти неприємним для оточуючих?

Чи вважаєш ти, що дітей слід карати за неслухняність?

Чи вважаєш ти, що застосування смертної кари у деяких випадках виправдане?

Чи відчував ти коли – небудь таку лють, що розбивав чи рвав яку-небудь річ?

Обробка отриманих результатів.

0 – 4 бали. Людина доброзичлива по відношенню до оточуючих, вважає, що

найкращий спосіб спілкування – порозуміння. Він схильний вірити в душевне

благородство людини, доброту, справедливість і любов як фактори , які

визначають обличчя людства. Але вміння володіти класними емоціями і

почуттями нерідко поєднується з недостатністю впевненості в собі.

5 – 8 балів. Людині властива стриманість, але вона немає нічого спільного з

байдужістю чи невпевненістю в собі. У випадку необхідності він здатний

підкоряти своїй волі інших людей, не дозволить їм керувати собою, вміє

протиставити невмотивованій агресії власну активно – захисну поведінку.

8 – 13 балів. Особистість явно схильна до агресивних імпульсів по відношенню до оточуючих і втрати самоконтролю. Її агресивність носить

наступальний характер і досить часто є невмотивованою з боку інших. Він не завжди навіть сам усвідомлює, що його прагнення бути відвертим насправді часто означає прояв агресії. Людина часто дає негативні оцінки оточуючим, підвищує тон і використовує лайливі слова.

ІІІ. Практичне  заняття з елементами тренінгу «Попередження проявів агресії та насильства».

Мета: розвиток навичок самоконтролю, підкреслення значення емоцій під час спілкування, формування комунікативних навичок.

Хід заняття:

1. Привітання. Повідомлення теми та мети заняття

Мета: створення атмосфери  доброзичливості.

Узяти будь-яку свою річ і від її імені розповісти щось про себе. Кожень учень починає розповідь   зі слів   «Моя річ (  наприклад телефон ) знає про мене….»

2. Очікування від заняття.

Очікування записуються на кольорових листочках, які  учні  прикріплюють на дереві, намальованого на аркуші паперу або ватмані, а під кінець заняття  листочки « залишаються» чи  « відриваються і падають з дерева».

3. Вправа «Я у гніві»

Мета: розвиток навичок самоконтролю.

Необхідно пригадати ситуацію, коли ви були не просто злими, а

розгніваними; відчуйте свій гнів повторно; покажіть його за допомогою міміки і погляньте на себе у дзеркало.

Обговорення:

- Які фізичні характеристики супроводжують вираження гніву?

- Який вигляд зі сторони має розгнівана людина?

- Чи приємно спілкувати з розгніваною людиною?

- Розгнівана людина адекватно оцінює ситуацію?

4. Вправа «Інтонація»

Мета: підкреслення значення емоцій під час спілкування; формування

комунікативних навичок.

Робота у групах по троє осіб. Потрібно вимовити з різною інтонацією одну й ту саму фразу.

Фрази: Полий квіти в кабінеті; винеси сміття; не відволікайся на занятті.

Інтонації: прохання, вимога, побажання.

Обговорення:

- З якою інтонацією найлегше було вимовити фразу?

- Що ви відчували, коли вам наказували?

- Що ви відчували, коли до вас зверталися у формі прохання або побажання?

5. Вправа-гра « двоє з одним олівцем» 

     Мета: гра спрямована на формування співробітництва, взаєморозуміння.

Партнери не повинні розмовляти один з одним. Спілкування може бути

тільки невербальним. Вправа супроводжується приємною музикою. Кожна

пара отримує аркуш паперу і один олівець (фломастер).Кожна команда

повинна намалювати картинку, сидячи за одним столом(або поряд один з

одним).

- Вчитель: Ви не повинні перемовлятися і домовлятися про те що буде малювати. Можна тільки дивитися один на одного, щоб вгадати ідею

партнера. На виконання завдання відводиться 3-4 хв і  стільки звучить

музика. Після завершення роботи учасники демонструють свої

«шедеври». Обговорюються проблеми порозуміння. Чи вдалося дійти

одного рішення? Гру можна ускладнити: залучити не 2-х,  а 3-х учасників.

6.  Вправа «Казка про Скріпку»

Інструкція: під час розповіді, кожен  учень з канцелярської скріпки робить певні фігурки, які відповідають настрою і почуттям  скріпки.

1. Жила-була дівчинка-скріпочка. Вона була дуже життєрадісна, весела,

товариська дівчинка. (Просто скріпка)

2. Одного разу однокласники дали їй образливе прізвисько. І у неї виникло

запитання «Чому?». (Знак питання)

3. Іншого разу вона знайшла свій портфель в шкільному туалеті і дуже

засмутилася. (нижня посмішка)

4. Після закінчення уроків скрипочка вийшла погуляти на подвір’я, де інші

дівчата почали чіплятися до неї, ображати та дали її стусана (Знак оклику).    І скріпочка подумала, що їй робити? Хто її захистить? (Знак питання)

5. Але, все рівно, вона часто згадує той момент, коли її ніхто не ображав і

хоче, щоб все була як раніше (зробити смайлік)

Вчитель. Спробуйте зробити скріпочку такою, як вона була раніше. Чи це можливо? Обгрунтуйте свою відповідь.

7. Підбиття підсумків заняття. 

   Учасники проговорюють чи справдилися їхні очікування, залишають чи відривають відповідні листочки з дерева на плакаті.

   Вчитель пропонує учасникам  відповісти на запитання і

обговорити відповіді. Запитання:

- Що нового Ви дізналися на занятті?

- Чи вважаєте Ви інформацію, отриману на занятті необхідною і потрібною?

ІV. Перегляд тематичних  відеоматеріалів. Аналіз конкретних навчальних ситуацій з подальшим обговоренням.

     Перед початком перегляду фільму всі учасники бесіди приймають у групу такі правила:

– кожен має право на приватність, тому слід поважати небажання ділитися чимось особистим;

– кожен має право на конфіденційність, тому все, що буде сказано в стінах кімнати, не має вийти за її межі й обговорюватися ще з кимось; кожен має право на повагу).

Перегляд відеофільму «Не смійся з мене» 

       Вчитель пропонує дітям прослухати пісню «Не смійся з мене». Він просить їх зосередитися на почуттях, думках і образах, які викличуть слова пісні.

      Щойно пісня закінчиться перегляд відео учні відповідають  на запитання. Питання для обговорення:

– Про що ця пісня?

– Які почуття і думки вона у вас викликала?

– Що найбільше справило на вас враження? Чому?

Гра «Як би ви почувалися, коли б…»

      Учасники сідають у коло. Кожен отримує  10 сигнальних карток і маркер.

Вправа   «Якби ти почувався, коли б…»

      Протягом першої частини вправи діти записуватимуть на сигнальних картках  слово ( або можуть малювати картинки, які передають його зміст), відповідне їхньому станові в запропонованих обставинах: як би вони почувалися, коли б… (для кожної з описаних ситуацій).

Ситуації:

Як би ти почувався (лась), коли б…

– хтось кепкував із твоєї зовнішності?

– ти виграв головний приз змагання?

– тебе останнього запросили до спортивної команди?

– схвалили якусь твою діяльність?

– хтось образливо назвав тебе, наприклад, покидьком?

– хтось допоміг тобі розв'язати проблему?

– ніхто не хотів із тобою гратися?

– хтось запросив тебе до гри?

– ти не мав що їсти і був змушений жебракувати?

– хтось узяв тебе за руку чи обійняв, коли ти був наляканий або почувався самотнім?

     Бажано щоразу використовувати в сигнальній картці інше слово, якщо це можливо. Прочитавши опис ситуації, діти виконують наступне:

1) піднімають власну картку почуттів і дивляться на картки інших дітей у колі;

2) Звертаємо увагу на те, що в різних дітей одна й та сама подія може викликати безліч почуттів, причому всі вони обґрунтовані, бо кожен сприймає ситуацію по-своєму;

3) обговорюємо  кілька різних реакцій і складаємо словничок почуттів, пояснюючи нові слова.

Вправа «Створи «Веселку почуттів»

     Учні обирають  одну з карток почуттів із їхніх наборів і розмальовують її кольорами та зображеннями, що якнайкраще відповідають написаному слову на позначення почуття.

     Тримаючи прикрашені картки, діти залишають свої місця і шикуються в алфавітному порядку, відповідно до першої літери обраного почуття.

Діти виступають трохи вперед з обох кінців, щоб утворилося півколо чи дуга так,  щоб бачити картки одне одного. Декілька хвилин учасники  роздивляються створену ними «Веселку почуттів».

        За бажанням декілька учнів описують їхні картки і пояснюють, чому вони обрали саме ці кольори та зображення.   

Бесіда за питаннями:

- Чи зустрілися дітям незнайомі слова?

- Якщо так, розкажіть  про випадок, коли ви переживали це відчуття, і дайте йому відповідне визначення.

-Які  почуття з представлених у «Веселці почуттів»  вам було  найважче демонструвати?

   Обираємо п’ять слів на позначення почуттів з дитячих карток і записуємо їх на дошці.

      Попросіть дітей піднести праву руку, коли ви промовлятимете кожне з обраних слів, якщо їм важко виражати відповідне почуття, ліву руку, якщо вони не мають труднощів із його виявом, або обидві руки, якщо їм водночас і легко, і важко (або і не легко, і не важко) чи вони не впевнені у своїй здатності правильно виразити почуття.

       Розгорніть перед дітьми багату яскраву палітру почуттів, які прикрашають кожен день нашого життя!

    Вчитель.  Однією з причин такого розмаїття є те, що кожен переживає їх по-своєму. Немає неправильного переживання: кожна дитина має право почуватися саме так, як вона почувається.

Підведення підсумків «Ближче одне до одного»

Об’єднайте дітей у пари для обговорення.

Питання для обговорення:

1) подумайте, як би ви змогли допомогти комусь почуватися краще, коли б його / її дражнили або цькували, виганяли з гри;

2) згадайте випадки, коли ви заступилися за того, кого дражнили чи виключили з гри;

3) чи заступилися б ви за нього / неї зараз, навіть якщо не зробили цього в минулому? Чому?

      Після опитування пропоную завершити вислів «Зараз я почуваюся правим / не правим, тому що…».

Завдання для самостійної роботи

Попрошу вас вдома попрацювати  самостійно над такими завданнями:

1) написати розповідь про день із життя одного з героїв пісні «Не смійся з мене».  Можна якось назвати персонажів, але не варто використовувати для цього імена друзів. Наприклад, ви  можете присвятити свої розповіді хлопчикові в окулярах, якого називають «ботаніком»; маленькій дівчинці, яка ніколи не посміхається, або носить брекети тощо.

2) Написати листа одному з персонажів пісні «Не смійся з мене». Що ви хотіли б йому сказати? Запитайте: що він мав би зробити чи сказати, щоб ви зрозуміли, що змогли йому допомогти?

V. Розробка  пам'ятки  щодо  протидії булінгу.

1. Обговорення проблеми булінгу та методів профілактики даного явища.

2. Робота в групах по створенню пам'ятки «Як зупинити булінг?»

         1.Намагайся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу. Не розпускай плітки, а почувши плітку, не переказуй її іншим. Відстоюй свою думку, не дозволяй принижувати себе. Підтримуй традиції колективу. Бери участь у спільних колективних заходах. Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, звернися до дорослих яким и довіряєш (до класного керівника, психолога, соціального педагога).

Поради дітям:

      Ось кілька стратегій, які можуть допомогти тобі покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

*   Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів.Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті,. Запропонуй те ж саме своєму другу.

* Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто уходити. Іноді треба навчитися робити непроникний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).

*  Дій хоробро. Твердо й чітко скажи  агресору, щоб він припинив, а потім розвернись та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

* Усунь провокаційні фактори. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет - не бери його до школи.

*  Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру – звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.

*  Поговори з кимось, кому ти довіряєш:із працівниками школи, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

            2. Пам'ятка для жертви булінгу

1. Не протиставляй себе колективу.Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

2. Не принижуй інших:не обзивайся, не погрожуй.

3. Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

4. Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

5. Розбирайся у причинах,але не займайся самоедством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

6. Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не счиняй бійку.

7. Кажи «НІ» і не почувай себе винним.

8. Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків.Вони допоможуть тобі вистояти.

9. Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

10. Звертайся до компетентних органів,що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту .

        І пам’ятайте постійне знущання у школі може привести до погіршення фізичного і психологічного здоров’я у дітей та підлітків.

       Булінг може стати першим кроком до соціальної ізоляції. Наслідки булінгу для психічного здоров’я проявляються і у більш пізньому, ніж шкільний, віці і можуть суттєво впливати на якість життя у майбутньому. Тому вирішувати проблему треба якнайшвидше, аби вона не трансформувалася у перешкоду на шляху до адекватної соціалізації.

      Однак варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.